Дніпро в літературі

Краса Дніпра завжди привертала увагу та надихала поетів та письменників, літописців та мандрівників. Пропонуємо вам невелику подорож у часі: відчуйте, як виглядав Дніпро у минулі віки, які почуття викликав та які мрії плекав у серцях відомих людей різних часів, країн та сповідань.

Геродот

Вперше Дніпро, який прадавні греки називали Борисфен, згадує історик Геродот, та спогад цей датують V ст. до н. е. Відчуйте велич та красу славної ріки, яка вразила історика.

Серед інших же річок Борисфен (Дніпро) найприбутковіший: він має найпрекрасніші та найрозкішніші пасовиська для худоби, чудову рибу у великій кількості, вода на смак дуже приємна, чиста. Посіви уздовж берегів Борисфена чудові, а там, де земля не засіяна, розстеляється висока трава. У гирлі Борисфена сама собою осідає незліченна кількість солі. У річці водяться величезні безкостисті риби під назвою «антакеї» і є багато інших чудасій …

Зазначимо, що антакея – це величезна риба з роду білуги, яка ще 30 – 40 років тому водилася у Дніпрі. 

Слово о полку Ігоревім

Згадується Дніпро і у “Слові о полку Ігоревім”, одній з найвідоміших пам’яток давньоруської літератури, героїчній поемі кінця XII ст. В ньому Ярославна з останньою надією звертається до Дніпра – Славутича про допомогу:

Сумує, квилить, плаче рано
В Путивлі-граді Ярославна.
І каже: — Дужий і старий,
Широкий Дніпре, не малий!
Пробив єси високі скали,
Текучи в землю половчина,
Носив єси на байдаках
На половчан, на Кобяка
Дружину тую Святославлю!..
О мій Словутицю преславний!
Моє ти ладо принеси,
Щоб я постіль весела слала,
У море сліз не посилала, —
Сльозами моря не долить.

(Переклад Т. Шевченка)

Феофан Прокопович

Справжнім ідейно-художнім шедевром професійної поезії став бароковий вірш «Похвала Дніпрові». Автор його — видатний український письменник і культурний діяч Феофан Прокопович (1681-1736). Він народився на березі Дніпра в Києві, закінчив Київську академію, навчався в польських школах, у Римській колегії, прекрасно володів латинською, польською та іншими мовами. Патетичний вірш-гімн «Похвала Дніпрові» Феофан Прокопович склав латиною на початку XVІІІ століття, і цей твір друкувався кілька разів.

Славен будь, отче великий,
завжди повноводий, глибокий!
Ти багатіший за інші річки
усі разом, а може,
І найславніший. Пружна течія
береги роз’єднала
Так, що стріла не спроможна
здолати всю відстань між ними.
З морем самим позмагатися любить,
розрившись, неначе
Німфа Фетида, що прагне
до батька подібною стати!
Часто лютує швидка течія,
і тоді у нестямі
Навіть столітні дуби виривав
укупі з корінням…

Тарас Шевченко

Українське відродження XIX століття теж підносить тему Дніпра в літературі та мистецтві. Образ річки пов’язаний з усією творчістю Тараса Шевченка, в тому числі як символ історичної долі українського народу. Шевченків «Заповіт» і поховання поета над Дніпром великою мірою визначили і нині живу традицію шанування річки як української національної святині.

Як умру, то поховайте

Мене на могилі

Серед степу широкого

На Вкраїні милій,

Щоб лани широкополі,

І Дніпро, і кручі

Було видно, було чути,

Як реве ревучий.

Згадує великий Кобзар Дніпро і в інших своїх поезіях:

Реве та стогне Дніпр широкий


Реве та стогне Дніпр широкий
Сердитий вітер завива,
Додолу верби гне високі,
Горами хвилю підійма.

«І виріс я на чужині…»

Микола Гоголь І

Напевно, найвідомішими рядками про Дніпро, які знає напам’ять чи не кожний українець, є уривок з твору “Страшна помста” Миколи Гоголя. 

Чудовий Дніпро у тиху погоду, коли вільно і плавно мчить крізь ліси й гори повні води свої. Ані ворухнеться, ані загуркотить. Дивишся і не знаєш, іде чи не йде його велична широчінь, і здається, неначе увесь вилитий він із скла і неначе блакитний дзеркальний шлях, без міри в ширину, без кінця в довжину, плине і в’ється по зеленому світу. Любо тоді й жаркому сонцю глянути з височини і опустити промені у холод скляних вод, і прибережним лісам яскраво відбитися у водах.
Зеленокудрі! Вони припали разом з польовими квітами до вод і, схилившися, дивляться у них — і не надивляться, і не намилуються світлим образом своїм, і посміхаються до нього, і вітають його, киваючи гіллям. Всередину ж Дніпра вони не сміють глянути: ніхто, крім сонця й блакитного неба, не дивиться туди. Мало який птах долетить до середини Дніпра. Розкішний! Нема рівної йому ріки на світі.

Микола Гоголь .

Переклад Максима Рильського

Leave a Comment