У США ще з середині 1990-х років працює програма знесення дамб та гребель з метою відновлення річок. Загалом, за цей період в США було внищено близько 1300 дамб різних розмірів.

Дослідження вчених показали, що позитивні зміни після прибирання гребель відбуваються набагато швидше, ніж передбачалося, проте залежать від розміру греблі. В багатьох випадках риби повертаються до історичного середовища проживання вже за кілька тижнів, а осади, що затримувались за дамбами, змиваються та досягають нового стабільного рівня в річковому каналі протягом декількох місяців. Через три-п’ять років ситуація осадів повністю стабілізується після знищення найбільшої дамби.

У серпні 2014 року було завершено наймасштабніший проект з виведення дамби в історії США: висота останньої частини греблі Глінес Каньйон, що на річці Ельва у штаті Вашингтон, складала 64 метри. Багатоступеневий проект розпочався ще в 2011 році, його мета полягала в усуненні непотрібних, застарілих дамб та відновленні природної річкової системи, та передбачала поліпшення умов існування для риби та інших тварин. І справді, лосось вже повернувся до Ельви після майже ста років відсутності, до того ж значно збільшилась популяція інших риб.

Наразі працює черговий проект, бюджет якого складає 50 мільйонів доларів, згідно з яким будуть вилучені дамби вздовж річки Якіма в Каліфорнії, Орегоні та Вашингтоні.  Найбільша дамба буде виведена до 2020 року, що призведе до значного покращення екосистеми, зменшить ризики повені в цьому регіоні, поліпшить кліматичні умови. Прихильники проекту сподіваються – через десять років вздовж річки Якіма корінні народи штату Вашингтон будуть мати можливість знову збирати лосось списами, сітками та іншими традиційними способами.

Досвід США – це реальний найсучасніший приклад позитивних наслідків відмови від застосування дамб та гребель.  Він може допомогти розробити управлінські рішення щодо відновлення басейну Дніпра в Україні.