Чи дійсно Дніпро у кризовому стані?
Річка Дніпро – головна водна артерія України, споконвічний оберіг українського народу, перебуває у стані екологічної катастрофи та потребує негайної допомоги.
3 основні компоненти впливу
Сьогодні, через грубі порушення людиною всіх правил і принципів раціонального природокористування, екосистеми Дніпра деградують. Цьому сприяє багато факторів, які можна умовно розділити на антропогенний, техногенний та кліматогений.
Антропогенний
Найбільшої шкоди власному середовищу завдає сама людина. Антропогенним вважається прямий та опосередкований вплив людства на навколишнє середовище та його компоненти внаслідок господарської діяльності.
Техногенний
Основне навантаження на стан Дніпра чинять гідроелектростанції, металургійна промисловість, підприємства хімічної та будівельної індустрії, а також скид комунальних та промислових стічних вод.
Кліматичний
Кліматичний вплив виникає внаслідок зміни всього фізико-географічного середовища. До факторів такого впливу належить глобальне потепління, підвищення середньої температури, зміни у гідродинамічному режимі та водному балансі річок.
Українські та міжнародні вчені оцінюють сучасний стан Дніпра як критичний через грубі порушення людиною всіх правил і принципів раціонального природокористування екосистемою. Хімічні показники перевищують критично допустимі норми, кожна шоста з обстежених проб дніпровської води не відповідає санітарно-гігієнічним вимогам за санітарно-хімічними показниками, а кожна тринадцята – за мікробіологічними. Це може унеможливити використання води Дніпра в якості питної вже найближчим часом. Штучне трансформування річкового режиму в озерний, заболочування та стрімке обмління призводять до масової загибелі риби, знищують колись потужний навігаційний та рекреативний потенціал.
4 основні джерела забруднення
Життєдіяльність людини
Надмірне антропогенне навантаження на басейн Дніпра порушило його природну рівновагу, різко знизило якість водноресурсного потенціалу та спричинило кризовий екологічний стан багатьох територій у його басейні.
Головну загрозу якості дніпровських вод і екосистем складають каналізаційні стоки міст і великих промислових центрів. За останні 15 років цей вид забруднення наблизився до критичного рівня. Причиною тому – погіршення та зношення систем водоочищення. Система зливової каналізації в більшості міст катастрофічно зношена, а в деяких містах проблему стоків взагалі не вирішують, зливаючи їх прямо в Дніпро. До того ж, у міські колектори незаконно врізаються автомийки, станції шиномонтажу та будівлі приватного сектору.
Останнім часом катастрофічного характеру набуває також забруднення Дніпра побутовими та іншими відходами. Зокрема, фосфати з сучасних миючих засобів зливаються в каналізацію та не відфільтровуються існуючою системою очищення. За підрахунками фахівців, впродовж року у воду надходить 27 тис. тон фосфатів. Ще більше шкоди приносять дощові і талі снігові води, які вбирають в себе машинні масла і масу інших шкідливих речовин. Разом вони дають третину всіх забруднень, що надходять в Дніпро з великих міст.
Іншим негативним фактором антропогенного впливу є несанкціонована приватизація та забудівля прибережних територій та охоронних санітарних зон. За підрахунками експертів, близько третини дніпровських берегів руйнується через стихійну незаконну забудову. Ділянки в прибережній захисній зоні перетворюються в намивні піщані пустелі, вирубуються вікові соснові лісосмуги біля самої кромки води, знищуються нерестовища цінних видів риб, уздовж берега влаштовують насипи, які змінюють перебіг і звужують русло річки. У водоохоронній зоні Київського водосховища в межах зони протипаводкового захисту забудовуються ділянки, непередбачені проектом гідротехнічного будівництва, у результаті чого збільшується гідравлічний опір та виникає ризик затоплення прилеглих територій.
Ще одним антропогенним чинником, що впливає на стан Дніпра, є брак берегоукріплювальних робіт. Наразі, в Черкаській області з 544 км берегової лінії водою розмито 123 км, а втрачені землі навколо Кременчуцького водосховища, яке помітно міліє, нараховують 1800 га.
Промисловість
Найбільша частка загального об’єму використання водних ресурсів припадає на промисловість, в середньому на виробничі потреби використовується 55% загального обсягу спожитої води. Одним з негативних факторів, що впливає на якість Дніпровської води, є скидання у водойми забруднених стоків. Щороку в Україні у водойми скидається більше півтора млрд. куб м забруднених зворотних вод, з них 20 % взагалі не проходить очистку. Для переважної більшості підприємств скид забруднюючих речовин істотно перевищує встановлений рівень гранично припустимого скиду, оскільки для кожного заводу цей рівень є індивідуальним – його встановлюють місцеві адміністрації, які фактично підлаштовують норми скидів під рівень забруднення. Особливу небезпеку складає потрапляння у водойми разом зі стічними водами різних хвороботворних мікроорганізмів (бактерій, вірусів), спорів грибів, яєць, хробаків й ін. Основними джерелами біологічних забруднень є стічні води цукрових заводів, м’ясо і деревообробної промисловості й ін. Особливо небезпечні такі забруднення водойм у місцях масового відпочинку.
Кризовий стан водокористування і катастрофічний стан водних ресурсів посилюється наявністю в Україні надзвичайно висоководоємних виробництв та технологій, які потребують води у 2 – 6 разів більше, ніж аналогічні технології розвинутих країн Європи та Америки.
Інтенсивне господарювання на території басейну Дніпра з порушенням норм науково-обґрунтованого невиснажливого природокористування призвело до техногенних порушень трьох п’ятих площі басейну, що знищило природний ландшафт та погіршило його водоекологічні параметри. Збереження тенденції до погіршення екологічного стану водних об’єктів басейну Дніпра в майбутньому може загрожувати біологічно-генетичною деградацією населення України і негативно позначитися на економічних показниках розвитку господарства.
Дніпровський каскад
Наслідком регіонального підйому рівнів басейну ріки Дніпро (6 дніпровських водосховищ, 15.4 тис. ставків на притоках) стали: регіональна активізація підтоплення земель, яка перевищує 1 млн. га; активізація ерозійних процесів, розвиток абразивних процесів у береговій зоні водосховищ; посилення проявів небезпечних екзогенних геологічних процесів (зсувних, просадкових, суфозійних); зниження захищеності від техногенного забруднення ґрунтового та артезіанських водоносних горизонтів із втратою кондиційних параметрів для 20 % прогнозованих ресурсів тощо. У донних відкладах Дніпра постійно збільшується концентрація радіонуклідів, особливо в Київському водосховищі.
Зазначимо, що зарегулювання стоку більшості річок досягло або навіть перевищило верхню економічно й екологічно обґрунтовану допустиму межу водно-екологічного руйнування. Збитки від затоплених дніпровських заплав, за підрахунками, становлять близько 18 млрд. доларів щорічно, тоді як прибуток від усіх шести ГЕС Дніпровського каскаду — лише 25—28 млн. доларів на рік.
Інтенсивне господарювання на території басейну Дніпра з порушенням норм науково-обґрунтованого невиснажливого природокористування призвело до техногенних порушень трьох п’ятих площі басейну, що знищило природний ландшафт та погіршило його водоекологічні параметри. Збереження тенденції до погіршення екологічного стану водних об’єктів басейну Дніпра в майбутньому може загрожувати біологічно-генетичною деградацією населення України і негативно позначитися на економічних показниках розвитку господарства.
Біологічні процеси
Одним з найнебезпечніших біологічних процесів Дніпра є бурхливе розмноження синьо-зелених водоростей. За даними Київського інституту гідробіології НАН України, наразі концентрація мікроорганізмів досягала 30-40 г на м3 води, хоча норма – в 100 разів менше.
Поява колоній синьо-зелених водоростей – яскравий показник глобального порушення балансу екосистеми. Ці водорості, насправді, є бактеріями, а точніше – ціанобактеріями, що можуть викликати алергію та навіть параліч. Особливо високі їх концентрації спостерігаються в водосховищах. Одноклітинні розмножуються простим поділом з великою швидкістю. Через деякий час надмірні маси бактерій починають відмирати, розкладатися, свідченням чого є насичення прибережжя неприємним запахом і фарбування води в синьо-зелений колір. Під час розкладання ціанобактерії забруднюють водний простір токсичними речовинами, зокрема аміаком, метаном, сірководнем. Це, в свою чергу, призводить до масової загибелі риби в Дніпрі.
Інші живі організми страждають ще й тому, що в воді накопичуються отруйні продукти розкладання водоростей: індол, скатол, аміак, фенол, складні ефіри і спирти. Збіднення киснем води під час розкладання ціанобактерій настільки істотно, що в поверхневому шарі виникають умови безкисневого гниття. Риба намагається залишити місця скупчення водоростей, проте не завжди своєчасно встигає це зробити, а перебування в таких водах закінчується її загибеллю.
Інтенсивне заростання русла і нездатність самоочищатися під час весняних паводків призводить до того, що вся водна рослинність осідає на дно й розкладається. З часом це стало причиною накопичення мулу на дні водоймищ. На деяких ділянках Дніпра, наприклад в пониззі Каховського водосховища, товщина мулу вже досягає декількох метрів. Метрові маси мулу стали сприятливим середовищем для патогенних процесів і джерелом викидів метану, річки з таким дном зрештою стають непридатними для життя.
3 катастрофічні наслідки знищення екосистеми Дніпра
Екосистема
Сьогодні, через грубі порушення людиною всіх правил і принципів раціонального природокористування, екосистеми Дніпра деградують, особливо в середній і нижній його течії. Великомасштабний розвиток виробництва, насамперед важкої та хімічної промисловості, що супроводжувався неадекватними зусиллями з раціонального використання природних ресурсів і охорони навколишнього середовища, призвів до деградації природного комплексу басейну Дніпра і, як наслідок, до значних, а подекуди незворотних негативних змін стану навколишнього середовища й умов життєдіяльності населення.
Викликані глобальними змінами клімату підвищення середньої температури та нерівномірний розподіл опадів в цілому може призвести до істотної трансформації переважної частини кліматичних і сільськогосподарських зон України. Треба відмітити, що найбільш помітним наслідком зміни клімату буде не стільки поступове потепління, скільки зростання кількості та інтенсивності екстремальних погодних явищ: сильні засухи, повені, шторми, урагани, надзвичайно спекотні дні.
Серед основних загроз на території України, викликаних змінами клімату в галузі сільського господарства та виробництва харчових продуктів, можна виділити втрати врожаю через збільшення частоти повеней, необхідність інтенсивнішого зрошення влітку, поширення процесів опустелювання, виникнення несезонних заморозків та збільшення амплітудних коливань температури, зміни режимів дозрівання сільськогосподарських культур та підвищення їх вразливості до ураження шкідниками. У сфері водних ресурсів зміни клімату можуть призвести до зміни кількості опадів, гідродинамічного режиму та водного балансу річок, почастішання випадків повеней та надмірної посухи, дефіциту прісної води.
Здоров'я людей
36 мільйонів жителів України, що споживають воду Дніпра, можуть залишитися без питної води вже через кілька десятків років. Згідно прогнозів Міжурядової групи експертів зі змін клімату, саме скорочення запасів прісної води вже в цьому сторіччі стане головною причиною майбутніх воєнних конфліктів.
Наслідки забруднення водного середовища можуть бути справді жахливими для здоров’я людини, подекуди – навіть летальними. Шкоди можуть завдати такі поширені забруднювачі як фторо-, хлоро-, і фосфорорганічні сполуки, нітрати, нітрити, нітросполуки, пестициди, гербіциди тощо. У питній воді, може міститися безліч шкідливих для людського організму бактерій, вірусів, мікроорганізмів, личинок і яєць шкідників.
Існуючі в країні методи очистки водопровідної та стічних вод не розраховані на звільнення від вірусів. Питна вода стає активним чинником шкідливого впливу на здоров’я, причиною виникнення багатьох небезпечних масових інфекційних захворювань, зокрема вірусного гепатиту А.
Така вода може завдати організму невиправної шкоди. Наприклад, алюміній викликає рак грудей, хворобу Альцгеймера, аутизм; надлишок заліза збільшує ризик інфарктів, викликає захворювання печінки, слизових оболонок і шкіри; хром має канцерогенний ефект; хлориди подразнюють слизові оболонки, шкодять крові, органам травлення; нітрати сприяють утворенню злоякісних пухлин.
Збереження тенденції до погіршення екологічного стану водних об’єктів басейну Дніпра вже загрожує біологічно-генетичною деградацією населення України і негативно позначається на економічних показниках розвитку господарства.
Прісна вода
За даними Всесвітньої Організації Охорони Здоров’я (ВОЗ) щороку у світі біля 25 % населення піддається ризику споживання неякісної питної води, а більше ніж 80 % усіх захворювань людини безпосередньо пов’язані із вживанням неякісної води, до складу якої входять токсичні речовини, в тому числі з мутагенними та канцерогенними ефектами.
В Україні проблема води належить до найбільш гострих, оскільки за запасами місцевих водних ресурсів (1 тис. м3 на 1 жителя) наша держава належить до малозабезпечених водою країн у світі, це у 15 разів нижче норми, визначеної ЄЕК ООН. Незважаючи на цей фактор, використання природних вод в Україні, порівняно з передовими країнами, несе дуже нераціональний характер через занедбаний технічний стан водогосподарської галузі і застарілі технології водокористування та водоочищення, відсутність системи водного моніторингу, ефективного державного контролю за охороною водних ресурсів, недосконале водне законодавство. За оцінкою фахівців, сучасна інтенсивність водоспоживання в Україні досягла рівнів, які значно перевищують екологічну місткість водноресурсного потенціалу України.
Внаслідок хлорування в питній воді утворюються хлорорганічні сполуки, наприклад, кількість хлороформу перевищує в 1,5–2 раза норми, рекомендовані ВОЗ. Окрім того, в питну воду можуть потрапити інші токсичні речовини: іони важких металів, сполуки фосфору і сірки, пестициди, нітрати, нітрити.
Деякі дослідники вважають, що 35 мільйонів людей, що проживають в басейні Дніпра, п’ють токсичну воду. Згідно з дослідженнями питної води в кранах, вона не відповідає ГОСТам та гігієнічним нормам. Вода забруднена органікою, пестицидами, фосфатами, нафтопродуктами та поверхово-активними речовинами.
